Легенди і казки.
Казка про цілющі квіти.
На одній грядці росли Півонія та Нагідки. Півонія булла найважливішою, дуже гарною. Ніхто не міг пройти повз неї, щоб не замилуватися чарівною квіткою. Нагідки були яскраво-руденькими, схожими на маленьке сонечко. А Конвалія росла в тіні. Її майже не було видно, вона ховала свої ніжні білі дзвіночки під широким листям. Але всі, хто проходив, казали: «Ах, як чудово пахне конвалія». Півонія дуже сердилася:
— Її ж зовсім не видно, але всі знають, що вона є. Це неподобство.
Якось це почуло Сонечко й каже:
— Ти така гарна, півоніє, але дурна. Люди дізналися про чудові властивості
Конвалії й цінують її саме за це. Настій Конвалії лікує серцеві захворювання.
Нагідки, що почули цю розмову, теж обізвалися:
— Мазі, що виготовляють з нас, загоюють рани, а настоєм лікують шлунок
і печінку.
Тут Півонія закивала головою й говорить:
— Я теж корисна квітка — я лікую нервові розлади, заспокоюю нервову систему людей.
Сонечко весело замахало промінчиками й сказало:
— От бачите, ви всі корисні й потрібні квіти.
Казка про полин.
Жив-був у далекі час хан якогось степового племені. Потрапив він у чужу країну і прижився там. Забув свій край. А як умовляли його степовики повернутися додому. Байдужий був хан до тих умовлянь.
Тоді прислали йому з рідних країв гілочку полину. Понюхав він, і вже нічого не могло втримати його на чужині. Ось він який, полин.
Легенда про цілющу ромашку.
У бідної жінки захворів син. Грошей на ліки в неї не було, і вона ходила по степу й збирала всі рослини, які хто порадить.
Одного разу вона зустріла бабусю, яка несла в руках пучок білих пахучих квітів. Почувши про горе матері, бабуся простягла їй квіти: «Зроби
з них відвар і напої синочка». «А як же звуться ці квіти?» — запитала жінка. «Як вилікується синок, то й назвеш їх ім’ям свого сина». Хлопчика звали Романом, тож мати, напуваючи його відваром, промовляла: «Пий, синочку, ромашку і будеш здоровим!»
Легенда про вербу.
Жила в древні часи в Литві жінка. Звали її Блінда. Не була вона особливою красунею або розумницею, в дівчатах нічим не виділялася в рідному селі. Та і поводилася скромно. Від усіх подруг відрізняло її те, що після заміжжя вона напрочуд легко народжувала дітей - красивих, здорових. Багато дітей було у Блінди, для неї дитя народити - що яблучко з'їсти, так само легко і приємно. Шанували за це Блінду, адже головне завдання жінки - це народження дітей. До того дійшла її слава, що позаздрила їй сама Мати Сира Земля.
Одного разу Блінда ненавмисно зайшла в болото, а Земля міцно схопила її за ноги і перетворила на вербу.
Тому у верби така велика життєва сила: увіткни її прутик в землю - і він виросте в ціле дерево.
Вірші про лікарські рослини
1. Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
2. Посадила м’яту мати,
Пахне м’ята біля хати.
Буду м’яту поливати,
Хай росте пахуча м’ята.
3. На стрункій високій ніжці
Біля річці на лужку,
У косинці-білоніжці
Стрів я квітоньку таку.
Ясним оком жовтуватим
Усміхалася мені.
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: — Ні!
4. На леваду я пішла б,
Ціла купа там кульбаб:
Ніби сонечка малі
Посідали на землі.
5. «Отака росте кульбабка –
Вся, мов кулька світляка,
Кругла, кругла і пухнаста,
Повна сонечком вона.
Вітерець над нею віє,
Лише в травах, як струмок.
І стоїть кульбаба в лузі,
Наче Терем-Теремок».
Комментариев нет:
Отправить комментарий